Головна новина

На базі Жашківського ВУЖКГ формується ремонтна бригада для обслуговування закладів соцсфери

Об’єднану громаду утворено –  і на баланс Жашківської міської ради передано частину закладів соцсфери. Зокрема наразі в системі освіти територіальної громади 8 дитсадків, 7 шкіл та Жашківський будинок дитячої та юнацької творчості. Утім, заклади не в найкращому стані. Тому на базі Жашківського ВУЖКГ формується бригада, яка займатиметься дрібним ремонтом приміщень, лагодженням комунікацій тощо. І, варто зауважити, роботи комунальникам додається ледь не щодня.

Детальніше...

До річниці визволення Жашкова від німецько-фашистських загарбників

     Німецько-фашистські загарбники вторглись на Жашківщину 19-20 липня 1941 року. Почалися чорні дні окупації, підлих знущань, мук та образ для тих, хто залишився на тимчасово окупованій території. Так тривало два з половиною роки.

     Району було завдано великих збитків: розграбовані колгоспи і радгоспи, зруйновано машинно-тракторні станції, маслозавод, спалено сотні житлових будинків. Щоб загарбники не змогли виробляти продукцію для своєї армії, наші частини, що відступали, руйнували і знищували заводи, фабрики, підприємства, евакуювали худобу, заводське устаткування. Так в Жашкові було зруйновано цукровий завод і нафтобазу.  

     Багато страждань і горя зазнали люди. В страшні видовища перетворювалися облави на молодь для відправки на каторжні роботи в Німеччину. 4,5 тисячі юнаків і дівчат вивезли фашисти. Багато з них так більше і не побачили рідних домівок.

     Страшна трагедія сталася на полі біля села Сорокотяги, де по-звірячому було розстріляно 150 жителів району, а всього ворог знищив у районі сотні людей.

     Бої за звільнення населених пунктів району розпочалися в перші дні січня 1944 року, після успішних дій радянських частин в районі Білої Церкви по фронту Тараща – Тинівка. Допоміжні удари на Білоцерківському напрямку наносили 40-а і 27-а армії, які потім повинні були рухатись в напрямку Христинівки, і там з’єднатися з військами 2-го Українського фронту.

     Після звільнення м. Києва захоплений нашими військами плацдарм в цьому районі розрізував фронт групи армій “Центр” і “Південь”. Тому противник здійснював одну атаку за другою.

     Основний удар в напрямку Звенигородка – Шпола наносили війська 1-го Українського фронту, куди входили частини 40-ї армії генерал-лейтенанта Жмаченка і 27-ої генерал-лейтенанта Трохименка та 6-а танкова армія генерал-лейтенанта Кравченка. В цьому ж напрямку наступали  з боку Кіровограда війська 2-го Українського фронту.

     5 січня 1944 року частини 240-ої дивізії під командуванням генерала Уманського звільнили Жашків. Радянські війська радо зустрічали в Тихому Хуторі, Олександрівці, Леміщисі, Литвинівці, Пугачівці, Марійці, Сабадаші, Вільшанці, Охматові, Червоному Куті, Нагірні та інших селах. Ворог відступив майже до м. Умані.

     Завданням ворога було вийти в напрямку Жашкова, Білої Церкви, відновити становище на фронті і не допустити можливого оточення німецьких військ у районі Корсунь-Шевченківського. Під натиском противника військам 40-ої армії довелося знову відступити і зайняти оборону на рубежі річки Гірський Тікич.

     Розгорнулися жорстокі бої в селах Острожани, Бузівка, Юстинград, Конела, Зелений Ріг. В цих боях брали участь 240, 163, 232 і 74 стрілецькі дивізії і 1-ша Чехословацька бригада під командуванням Людвіка Свободи.

     Втративши більше 70 танків, багато живої сили і техніки, противник відмовився прориватися далі в північному напрямку. 28 січня 1944 року частини 1-го і 2-го Українського фронтів зімкнули кільце оточення німецьких військ Корсунь-Шевченківського угруповання. 

     Прагнучи вивести свої війська з оточення, німецьке командування сконцентрувало ударне угруповання на лінії Умань-Буки-Тинівка-Павлівка з метою розірвати кільце оточення. На території нашого району точилися вперті кровопролитні бої.

     Найбільш жорстокі бої відбувалися в Баштечках, Нагірній, Червоному Куті, Тинівці, Павлівці. Тільки в боях за село Тинівка загинуло понад 2.5 тисячі радянських воїнів.  В цих боях безприкладний героїзм і мужність проявили воїни 104-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-лейтенанта Петрушевського, 133-ої стрілецької Смоленської дивізії полковника Казішвілі, 681-го стрілецького полку майора Бєлаонова, 163-ої стрілецької дивізії підполковника Карлова та інші.

     Корсунь-Шевченківська битва закінчилася повним провалом планів гітлерівського командування . Було повністю ліквідовано 10 дивізій і одну бригаду противника, 55 тисяч фашистських солдатів і офіцерів було вбито і поранено, 18 тисяч взято в полон. Противник втратив всю зброю і бойову техніку.      

     Варто відмітити, що в цій битві брали участь багато наших земляків, зокрема Віктор Васильович Сербенівський, Іван Іванович Рудь, Михайло Гаврилович Ткачук,  Омелян Кирилович Забудський (с. Вороне), Іван Венедиктович Гаврилюк, Петро Радіонович Слабенко, Олександр Якович Штурба та багато інших, які зробили свій скромний внесок у перемогу над фашистськими загарбниками. Ми пам’ятаємо прізвища жашківчан, які брали участь у звільненні району та міста Жашкова. Це Сергій Васильович Кашін, Петро Гаврилович Король, Володимир Петрович Батрак  з м. Жашкова ,Семен Овер’янович Гулько і Володимир Петрович Величко з Конельських Хуторів, Михайло Петрович Маринкевич і Петро Володимирович Москалюк з Сорокотяги, Дмитро Васильович Власюк з Скибина.

     Важкі роки випали колишнім воїнам, тоді молодим. веселим, дужим із світлими мріями, палкими серцями. Страшна війна примусила їх принести в жертву свою юність, здоров’я, життя за те, щоб народ наш не потрапив у рабство, не стояв на колінах.

     Понад 2 роки тривала окупація Жашківського району. Все менше стає ветеранів, які не шкодували здоров’я, сил і самого життя заради перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, заради світлого майбутнього для своїх дітей, для нас з вами.

    

                                                                                                                                                        Олександр Тютюнник

                                                                                                                                           історик, краєзнавець, директор

                                                                                                                                        Жашківського історичного музею